Новини

Більше новин Ви можете переглянути на сторінці Facebook ліцею.

    29.12.2015 Педагогічні читання «Високі обріїї діяльності М. Костомарова»

    Ім'я Миколи Івановича Костомарова відоме та шановане в науковому світі. Визначний учений, викладач, письменник, суспільний діяч, творець масштабної інтелектуальної спадщини, на базі якої зростало не одне покоління дослідників, з якої черпав відомості про минувшину широкий загал пересічних громадян.

     



    Біографія Костомарова, починаючи від народження, життєві стежини, наукові зацікавлення, громадська діяльність пов'язані з історією українського та російського народів, частиною яких він і був. Народившись на українсько-російському пограниччі, Костомаров зростав у двоетнічному середовищі, де почав ідентифікувати себе з українським світом, який йому був рідний, близький, зрозумілий. Саме відстоюванню самобутності українства М.І. Костомаров присвятив свої наукові та суспільні справи.

    Про Миколу Івановича, його творчу працю, суспільну діяльність написано чимало досліджень, які з різних позицій оцінюють здобутки вченого та громадянина. Лише із здобуттям Україною незалежності, про яку так мріяв Костомаров, стало можливим представляти костомарознавство як наукову спадщину, об'єктивно оцінювати світоглядні позиції вченого, показати його як людину - представника народу.

    Тому з метою популяризації  діяльності одного із найвидатніших представників історичної науки, людини різнобічних творчих інтересів і виняткової працездатності, у Сутисківській СЗШ І-ІІІ ступенів з ініціативи директора школи Дідух М.Б. були проведені педагогічні читання, які складають невід’ємну частину методичної роботи.

    Про Миколу Івановича Костомарова не можна говорити без подиву і захоплення. Плідна історико-літературна діяльність, відданість науці змушують низько схилити чоло перед світлим ім’ям цієї людини.

    Марія Борисівна розпочала знайомство з М.І. Костомаровим цікавими автобіографічними даними.

    Хлопчик з'явився на світ до взяття шлюбу місцевого поміщика Івана Петровича Костомарова з кріпачкою і за законами Російської імперії став кріпаком свого власного батька.

    Відставний військовий Іван Костомаров уже в похилому віці вибрав собі в дружини місцеву українську дівчину Тетяну Петрівну Мельникову й відправив її до Москви для навчання в приватному пансіоні з наміром потім із нею одружитися. Обвінчалися батьки Миколи Костомарова у вересні 1817 року, вже після народження сина.

    Раптова смерть батька поставила його родину в скрутне юридичне становище. Народжений поза шлюбом, Микола Костомаров як кріпак батька у спадок переходив тепер його найближчим родичам — Ровнєвим, які були не проти відвести душу, знущаючись над паничем.

    Коли Ровнєви запропонували Тетяні Петрівні за 14 тисяч десятин родючої землі вдовину частку — 50 тис. карбованців асигнаціями, а також волю синові, вона погодилася без зволікань.

    Залишившись із дуже скромними статками, мати перевела Миколу з московського пансіону (де він, щойно почавши вчитися, за блискучі здібності отримав прізвисько «чудесна дитина»)…

    Продовжили виступ директора педагоги школи, які охарактеризували історичну, педагогічну, літературну діяльність М.І. Костомарова.

    Учителі кафедри історії акцентували увагу слухачів на ролі Миколи Івановича в створенні Кирило – Мефодіївського братства, для якого він склав програмні документи - «Книгу буття українського народу», «Статут Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія». Розповіли про особисте знайомство Костомарова з П. Кулішем, Т. Шевченком, О. Герценим, Л. Українкою, І. Франком. Представили першу ґрунтовну працю «Богдан Хмельницький», присвячену історії українського козацтва, в якій Микола Іванович наголошував на тому, що український народ є найголовнішим спадкоємцем державності Київської Русі, зберігши всі демократичні традиції своєї Давньокиївської держави.

    Зазначили, що просвітитель був першим ученим Східної Європи, що радикально змінив підхід до роботи історика, поставивши наріжним каменем не опис подій та осіб, а історію народу в його цілісності.

    Учителі – словесники презентували поезію Миколи Івановича, яка характеризується  широкою проблематикою і розмаїттям жанрових форм: вірші – балади, в основу яких  покладено народні вірування , легенди та історичні перекази, інтимна лірика з її наріканням на життя, тугою за недосяжним щастям, молодістю. Громадянська лірика Костомарова пройнята мотивами боротьби з тиранією, поетизацією козацької слави України. Костомаров — автор історичних трагедій, які відзначаються новизною проблематики. Серед творів — «Українські балади», п’єси і повісті «Сава Чалий», «Переяславська ніч», «Кудеяр», «Чернігівка» та ін. Численні твори, як і мужня громадянська позиція, забезпечили М. Костомарову повагу і визнання громадськості, почесне місце в українській культурі.

    Наступна сторінка літературних читань  була присвячена  особистій долі М. Костомарова, яка дещо подібна до Шевченкової. Незадовго до арешту молодий професор заручився з Аліною Крагельською. Арешт, ув’язнення в Петропавловську фортецю, заслання зірвали план сімейного життя. Аж у 1875 році колишня наречена з’явилася біля ліжка хворого історика.

    Розлучені долею багато років тому, Микола Іванович і Аліна Крагельська зустрілися знову. Він — так і не одружений самотній «дід», вона — вдова і мати трьох дітей. 9 травня 1875 року вони обвінчалися. Дружина запросила його на Полтавщину, під Прилуки, у свою садибу. Там, у селі Дідовці, відбулося запізніле весілля. Ще десять років, до самої смерті Костомарова, прожили  разом.Саме дружині слабосилий Микола Іванович надиктував «Автобіографію».

    Учасники читань не оминули й педагогічні ідеї М.І. Костомарова. Адже Микола Іванович розпочинав свою педагогічну діяльність учителем історії, пізніше викладав  у Київському університеті, а потім - у Петербурзькому університеті. Тому педагогіка була йому близькою.

    Він запропонував свою освітню програму, в якій зазначив, що народна освіта мусить подаватися рідною мовою. Костомаров наполягав на вивченні учнями рідної мови, граматики, розширенні знань з природознавства, основ народного життя, становища народу в державі та його юридичні права. Педагог обстоював самостійність української мови та її обов’язкове вивчення як предмета  в народній школі. Творчість М.І. Костомарова можна вважати справжнім подвигом ,беручи до уваги тяжкі умови його діяльності.

    Учений невід’ємною умовою успішного поширення освіти вважав створення підручників українською мовою. Він засуджував діяльність сучасників за беззмістовність тогочасної української літератури , викривав скупість українського панства щодо підтримки книговидавничої справи: «Писати повісті й віршики – часто бездарні й порожні, з чорнобривими дівками, буйним вітром, могилами, степами з зозулями, далеко легше, ніж віддаватися серйозній праці для складання потрібних народові книжок. Також і наші заможні народолюбці радніш уберуться для забави в національний костюм, пустять у своїй розмові 2-3 українські вирази і посперечаються про вартості Шевченка, аніж уділять із своїх доходів одного-другого карбованця на справу народної освіти». Хіба не актуальні його слова і нині?

    Костомарівські читання інформаційно збагатили педагогів, довели, що ідеї творення гідної політичної нації, утвердження права українського народу на самобутність, здобуття ним гідного місця в слов’янській і світовій спільноті, озвучені Костомаровим, як ніщо інше, актуально звучать і на сьогодні.

     

    Н.Г. Стеценко, голова методичної ради школи



    22.01.2016 | Aдмін

    Вернутись назад